ГАШИШ гашик ГАШИШ Новозыбков

Але, народ! Ви чули? Знову випали в мене круті новини, які хочу з вами поділитися. Влітку я здобула найкрутіший гаррик у своєму житті та стала найгарнішою і найкрутішою на всій дачі! І давайте по черзі розбираємося, як це сталось.

Сльози розчісуються за щітиною в очах, коли згадую той день. Начебто звичайна середа, нещодавно після закінчення новий сіро-рожево-фіолетовий сонцепек. Я вирішила замочитися весь вечір на кумарах, але тоді щось взяло мене за душу і посадило в автобус. Ніби чарівні закладки чи що.

Автобус рухався медленно, в листопадове надвечір'я, і я відчувала, як мої думки ставали все важчими. І ось я знаходжуся на тихенькій вулиці з курительною сумішшю у кишені. Засіла на маленьку лавочку, оточену яскравими квітами конопель, і почала розкладати все на полиці. Все готово до дії!

За допомогою колби, що дивилася на мене з підлоги, я закинулася пігулками колесами і все освіжаючимся запахом. Якби ж мої друзі побачили мене тоді! Вони б вмирали зі сміху! Але я не зупинялася - гаррик - моя нова любов, мій новий образ життя.

Люди кажуть, що гаррик змінює, але зміни - це лише попередження про нові надії. Він здатний врятувати від нудьги і занепаду і перетворити звичайну дівчинку в красуню з еклектичним смаком.

Відчувала, як мої руки розслаблюються, а душа засинає на хвилинку, забуваючи про проблеми та неприємності. Я стала самою красивою і крутою, загубивши себе в цьому прекрасному світі наркотиків.

Гаррик, моя улюблена історія любові в моменти самотності. Він обертається в моїй голові і додає кольору до моїх снів. А під час закочування гаррику - стаю справжньою зіркою, яка привертає увагу всіх довкола. Знайомі починають поважати мене, а незнайомці захоплюються моїм образом.

Однак, я не можу не згадати про ті похмелля на кумарах, які накидаються нам через кілька годин після закінчення гаррика. Це, маєте пам'ятати, навіть краще за самих наркотиків! Звуки знімати зі старих платівок, гулянки в парках після заката, зірки, які манять в будь-який момент інших закинутися колесами.

Тож, народ, не бійтеся закинутися колесами і відчути магію наркотиків, бо вона змінює тебе. Ти можеш стати кращою версією себе і знайти себе в цьому безумовно крутому світі гаррика.

А зараз, дам і господарі, дозвольте з талановитим гарриком в голові подати вам курси стилю, краси і крутості. Ідіть зі мною, і ми станемо справжніми кумарами, вільними від болю і замкненості. Змінемо світ разом!

Ахуенный день, бро! Чот я нахуярился как флаг, и решил тебе рассказать мою историю про закладки, шитье футболок и прочий бардак.

Вот такая история, да. Как-то раз, я шел своей дорогой похоженческой. Такой, знаешь, нашлепнутый, с дури качаю плечами, и мозги шалят. Вдруг вижу – перед мной лох какой-то стоит, около подьезда.

«Але, братик! – кричу я ему. – У тебя гашиш есть?»

Тот, сука, вообще нихуя не понял, и такой тупо смотрел. Чуть было не засмеялся, но потом понял, что он, наверное, такой же наркоман, как я.

Ты что, курить будешь? – спрашивает он меня.

– Ну да, братан. Подари добра.

А скока дашь?

– На двести вполне хватит, если говно сильное.

Окей, пошли в подъезд.

Ну, мы зашли в подъезд. Там он из своего кармана достал противный жмых, какую-то маковую соломку.

«Что это такое? – спрашиваю я его.

– Это гашиш, приятель. Нам надо его сначала раздробить, потом курить. Чот не хочется внутривенное введение делать».

Тогда я решил показать ему, что я не просто наркоман, но еще и шибко адекватный чувак. И дал ему пару советов.

Брат, у меня идея – говорю я ему. – А что, если мы научимся шить растаманские футболки?

Зачем шить?

– Ведь растаманы всегда в цветочках ходят. Они просто обожают красивые узоры. А у нас будет шмот, лучше, чем у любого мейнстримного чувака.

Кстати, да, – говорит он, – у меня есть старая швейная машинка. Можно попробовать. Но где мы ткани возьмем?

– Братан, охуенная идея! – кричу я. – Ты же металлолом собираешь, давай это все продадим и купим ткани для футболок.

Так они начали собирать металлолом, отвезли его на пункт приема, и получили за него денег. Затем они пошли в магазин, где взяли разные красочные ткани.

«Теперь, братан, у нас все для шитья есть!»

– Говорю я ему.

И мы принялись шить эти свои растаманские футболки. Признаюсь, что изначально у нас ничего не получалось. У него нить слетала с иголки, а у меня швы оказывались кривыми. Короче говоря, сначала мы просто ненавидели шитье. Но со временем, дело пошло лучше.

Брат, купим еще закладок? – спрашиваю я его.

А зачем? Разве у нас меф уже кончился?

– Ну так, чтоб немного подняться, перед шитьем. Вот ведь какие у меня идеи, да?

Да ладно, братан. Видимо, сегодня у нас алчность появилась. Давай купим закладок.